В умовах інформаційного суспільства стає обов’язковим отриманням знань упродовж всього життя людини. Тому перед сучасною освітою постає досить масштабне завдання: сформувати в учнів такі вміння, які б наддали їм змогу вільно орієнтуватися в інформаційних потоках, здійснювати пошук та семантичне опрацювання даних і відомостей, самостійно конструювати раціональні алгоритми в роботі з інформацією, застосовувати ці алгоритми й прийоми в самостійній діяльності та продуктивно використовувати набуті знання і вміння як в особистих, так і в соціально значущих цілях

        Основною метою навчання учнів 1-9 класів з інформатики є розвиток мислення, пізнавальної активності, інтелектуальних здібностей. Тому і обрала проблему, над якою працюю: „Формування життєвих компетентностей на уроках інформатики, впровадження і використання принципу критичного мислення, інноваційних технологій”. Реалізовувати, вирішувати її намагаюся в захоплюючій, цікавій формі, поєднуючи з інноваційними методами.

    Комп’ютер - найпотужніше джерело розвитку не лише пізнавальної активності, а й інтелектуальних почуттів дитини – прагнення до знань, задоволення результатом своєї діяльності, розвиток критичного мислення. Учні з великим задоволенням працюють за комп’ютером. Вдало підібрані комп’ютерні програми, згідно нормативних вимог, забезпечують розвиток творчих здібностей дітей, їх інтересів, умінь і навичок, потребують певного рівня пізнавальної активності.

  У своїй роботі я вбачаю головне завдання – зацікавити учнів, дати можливість самостійно творити, а це приведе до захоплення предметом, а в подальшому – до глибоких і свідомих знань.  А це тому, що суспільство «епохи інформації» вимагає від випускника:

           • Певних умінь, які можна застосовувати за будь-яких обставин;

           • Вміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

           • Не вузьких знань, а загального підходу до мислення і вирішення питань;

           • Комунікабельності – вміння працювати у злагоді з іншими, спільно доходити мети.

             У роботі використовую метод поетапного рівневого вивчення науки:

                 • грунтовне, швидке, доступне навчання;

                 • адаптивне, розвивальне, особистісно спрямоване навчання;

                 • науковість, технологічність методу вивчення наук.

Принципи, за якими працюю:

                • від простого до складного (поступове ускладнення);

                • новизна (використовуються нові поняття);

                • успадкування (використовуються знання, набуті під час розв’язання попередніх задач)

       З появою комп’ютерних комплексів у школах з’явилася проблема якісного програмного забезпечення. В основному існують програми довідкового або контролюючого характеру. Яким способом зацікавити учнів точними науками та інформатикою зокрема? Я бачу лише один вихід із такої ситуації – створити на уроці дружню, цікаву, у молодших класах – ігрову обстановку, в якій учень зможе пройти весь шлях вивчення предмета: від засвоєння основних понять до свідомого використання знань на практиці і створення творчих проектів.

       Учні звикли до одноманітного процесу: учитель розповідає, записує на дошці.. На практиці я переконалась, що традиційний урок у комп’ютерному класі малоефективний.

Щоб добитися високих результатів, на практиці дію так:

• Більшу кількість урочного часу (дозволену санітарними нормами) витрачаю на роботу учнів з ПК. Учні менше говорять – більше часу працюють за комп’ютером.

• У зошитах учні записують лише найнеобхідніше, а за потреби роздаю друковані конспекти.

• Складаю задачі і проблеми, максимально наближені до життя, а на уроці за допомогою комп’ютера розв’язуємо їх.

• Організовую на кожному уроці невеликі змагання і ставлю переможцям оцінки.

• На кожному уроці всіма можливими способами (за допомогою ПК) активізую зорову, слухову та рухову види пам’яті.

• На уроці даю не тільки конкретні знання, але й способи самостійного здобування інформації та методи розв’язання проблеми.

• Навчаю учнів поетапно розв’язувати поставлені перед ними завдання.      

Тому форма проведення уроків складається з наступних частин:

1. теоретична (проводиться у формі казки, бесіди, гри, обговорення ситуації);

2. ознайомлення з новою комп’ютерною програмою, демонстрації її роботи;

          Намагаюсь складати або знаходити і використовувати на уроці навчальні програми, які містять ігрові елементи, що розвивають уважність або реакцію. Особливо ефективно ці методи діють у початковій та середній школі.

         Така методика викладання інформатики на практиці вже показала позитивні результати: учні вміють самостійно опрацьовувати матеріал, знаходити необхідну інформацію, краще володіють практичним навичками роботи на ПК. Кожен учень навчається у свій спосіб і своєму темпі. А це у свою чергу стимулює учнів до вивчення предмета, розвиває їх самостійність та самодисципліну, вміння мислити творчо. А такий учень буде:

• Вміти постійно навчатися.

• Цікавитися та любити працювати над складними ситуаціями.

• Вміти засвоювати великий обсяг інформації.

• Вміти творчо і винахідливо розв’язати складні проблеми.

• Не боятися проблем або невдачі, а сміливо шукати вихід із будь-якої ситуації

• Готовий продуктивно співпрацювати з іншими у складі команди.

        Адміністрація нашого навчального закладу враховує необхідність вивчення інформатики з раннього віку і тому, цей предмет починає викладатися з 2 класу.

      Зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у вивченні інформатики. Щоб зрозуміти "як це зроблено”, він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно складніші та серйозніші розділи теорії. Цікаво, що на підвищений інтерес дітей до комп’ютера має вплив і проблема "батьків та дітей”. Оскільки певна частина батьків не володіють комп’ютерною грамотністю і відносяться до комп’ютерів з зацікавленою обмеженістю, то діти через обізнаність у комп’ютерній техніці отримують можливість довести свою "дорослість”. Одночасно інтерес і зацікавлення комп’ютерами, як правило, заохочується і самими батьками.

      Методика викладання в початковій школі суттєво відрізняється від методики викладання в середній школі. Учитель повинен бути добре ознайомлений з особливостями вікової психології.

        Виклад матеріалу починається з повідомлення теми та завдань уроку. Важливо викликати інтерес до теми, показати необхідність її вивчення. На першому етапі уроку в ході перевірки домашнього завдання і повторення вивченого здійснюю активізацію мислення школярів і готую до сприйняття нового матеріалу. Для цього проводжу «хвилинки - розминки»  (використовую завдання на розвиток пам’яті, уваги, а також логічні, математичні та лінгвістичні завдання). Підвищити працездатність школярів, їхню увагу і зібраність вдається за рахунок проведення невеликої письмової роботи (графічного диктанту або розв’язання логічної задачі). На другому етапі уроку намагаюся чітко й доступно пояснити матеріал, ставлю перед учнями нове завдання або проблемну ситуацію, розв’язання якої здійснюється колективно, скористатися при цьому бажано образним і наочно-дійовим способами подання матеріалу. Основні етапи, правила, алгоритми, сформульовані під час колективного обговорення розв’язання задачі (проблеми), можуть бути записані школярами в робочі зошити. Перед наступним етапом роботи обов’язково проводиться фізкультхвилинка. Далі відбувається організація індивідуальної роботи учнів за комп’ютером. Особливу увагу приділяю постановці навчального завдання, здійснюю контроль і координацію роботи учнів, за необхідністю консультую учнів з найбільш складних питань. З метою забезпечення ефективної роботи використовую три варіанти різнорівневих індивідуальних карток-завдань, які забезпечують кожному учневі комфортне середовище. Це дозволяє організовано перейти до завершального четвертого етапу уроку – пояснення домашнього завдання, підбиття підсумків, оцінювання роботи учнів. 

        Основна увага спрямована на розвиток практичних навичок роботи за комп’ютером, а також на розвиток логічного мислення, зв’язного мовлення, уміння аналізувати і узагальнювати, що зміцнює зв’язки між інформатикою та іншими предметами.

       Умовою успіху в розвитку критичного мислення є висока пізнавальна активність учнів. Навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій. Тому кожен урок будую так, щоб підтримувати в учнів стійкий інтерес, навчальну активність, бажання творити і пізнавати. Застосовую ігрові технології, проблемне навчання, комунікативні технології, метод проектів, інтерактивні методи навчання. Великий вплив на розумовий розвиток мають логічні ігри. Маніпулюючи з різноманітними варіантами зображень, використовуючи алгоритм розгадування, учень не лише краще запам’ятовує терміни, а й розвиває логічне мислення та винахідливість.

        Під час навчання використовую різноманітні форми занять. Однією з найпоширеніших та найефективнішою формою є ігрова, при цьому враховую особливості дітей та мету кожного конкретного курсу занять. У виборі ігор звертаю увагу на наукове обґрунтування навчальної програми, відповідність особливостям світосприйняття, морального та фізичного розвитку дітей на різних етапах, їхнім потребам, інтересам, уподобанням.

           Інформатика відкриває для учнів середньої школи перспективи для самонавчання в напрямку, що її цікавить. Сучасні журнали на доступному рівні дають інформацію про новинки в апаратній частині комп’ютера і в програмному забезпеченні, полиці магазинів рясніють літературою, що навчає роботі з популярними програмними продуктами.

    Дитина сама керує швидкістю подачі інформації і за можливостями програми, її обсягом і глибиною. А дотики до клавіатури створюють відчуття причетності до інформації, що з’являється на моніторі.

           Крім того, з використанням комп’ютера з’являється можливість зробити уроки динамічнішими. Наприклад, уроки інформатики, на яких лекції чергуються з практичними заняттями, дають змогу врізнобарвити подачу матеріалу і тому довше утримувати увагу учнів. До того ж, залежно від матеріалу, який вивчається, комп’ютер дає змогу перетворити урок або цього частину на захоплюючу гру, що значно підвищує інтерес до предмета. Відчуття гри знімає напругу і нервозність у дітей, особливо підліткового віку, які надто критично оцінюють своє можливості та свій власний рейтинг у колективі. Саме підлітковий вік є критичним з точки зору психології своєю вразливістю, підвищеною емоційністю та болісним сприйняттям зауважень товаришів. Комп’ютер і гра сприяють покращенню взаємовідносин між дітьми.

           . Я маю можливість дати змогу працювати в середньому двом учням за комп’ютером. Тому можна припустити, що розглядається ситуація, у якій дитина один на один спілкується з комп’ютером. У протилежному випадку слід розглядати питання групового навчання, а не індивідуального. Великою перевагою у використанні навчальних програм на уроках інформатики є індивідуалізація навчання. Вона передбачає темп подачі та сприйняття матеріалу, який притаманний кожній дитині окремо, тоді як у класичному лекційно-груповому варіанті вчитель вимушений орієнтуватись на "середнього учня”. Не менш важливим в індивідуальному навчанні є момент, коли учень не потрапляє під оцінку оточуючих. У цій ситуації учень сміливіше звертається по допомогу до програми або до вчителя.    Оскільки кожний з тих, хто навчається, зайнятий програмою, з якою він працює, учитель без шкоди для інших може приділити час відстаючим учням і така допомога, як правило, є конструктивною, оскільки не травмує й не акцентує на ньому увагу як на невстигаючому. Цікаво, що оцінка контролюючої програми сприймається менш болісно і вважається учнем більш об’єктивною порівняно із суб’єктивністю оцінювання його знань учителями.

          Методи, які використовуються під час навчання у 9 класі – креативного характеру, які забезпечують учням можливість створення власних освітніх продуктів. Найвживанішими з них є наступні:

• Метод «Мозкового штурму», основною задачею якого є зібрання та розгляд якомога більшої кількості ідей в результаті обговорення учнями проблеми.

• Евристичні методи – це система евристичних правил діяльності педагога і діяльності учня, які розроблені з врахуванням принципів педагогічного управління з метою розвитку інтуїтивних процедур діяльності учнів у розв’язанні творчих задач.

             Окрім іншого, у середній школі практикую застосування методу проектів.  Він передбачає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Цей метод дає можливість навчатися програмувати на реальних прикладах. Девіз методу: «Навчатися під час роботи». Побачити в дії готовий продукт, програму, а потім зрозуміти теоретичні принципи, покладені в основу.

Підготовка і реалізація проекту може включати такі етапи:

• Перший етап: - мотиваційно-орієнтовний (визначення мети, мотиву, визначення основної проблеми, задум проекту, методи дослідження). Метод „мозкової атаки”, „круглого столу”.

• Другий етап – конструктивний ( методи здійснення проекту, складання орієнтованого плану, розподіл обов’язків між виконавцями роботи, оформлення проекту).

• Третій етап – презентаційний (захист, презентація проекту, доповідь). „Круглий стіл”, прес-конференція, дискусія.

• Четвертий етап – експертиза проекту (визначення чи досягнуто мети).

• Завершальний етап – оцінювально-рефлексивний (самооцінка учнями власної діяльності).

         Курс інформатики має багато можливостей для розвитку творчого інтелекту учнів. Проектне навчання заохочує і посилює активність з боку учнів, тому що воно особистісно зорієнтоване, використовує множину дидактичних підходів – навчання в справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольова гра, евристичне і проблемне навчання, дискусія, командне навчання; сприяє самомотивації навчання, що означає зростання інтересу й захопленості роботою в процесі її виконання; дозволяє вчитися на власному досвіді та досвіді інших не на словах, а в конкретній справі; приносять задоволення учням уже через те, що в остаточному підсумку вони мають продукт власної діяльності.

        Комп’ютер природно вписується в життя нашої школи і є ще одним ефективним технічним засобом, за допомогою якого можна значно урізноманітнити процес навчання. Кожне заняття в дітей викликає емоційний підйом, навіть слабші учні охоче працюють із комп’ютером.