Де б ми не жили: біля високих гір чи синього моря, серед безкрайнього степу чи в оточенні віковічних лісі, у місті чи в селі – все це зветься одним словом – Україна. Україна – це наша Батьківщина і ми її громадяни , бо живемо на цій землі, знаємо співучу українську мову, любимо і шануємо рідний край. Як лагідний промінчик, що зазирає до нашого віконечка кожного ранку є маленькою частинкою великого сонця, так і ми є невід’ємною частиною славного народу України. Рідний край… Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. Для усіх нас найдорожчим, найкращим у світі є наше рідне село. Моє село…Мій рідний край, чарівний і прекрасний. Як не любити те місце , де я вперше побачила сонце, відчула подих землі, де мені відкрився світ життя. Тут могили наших прадідів. Моє село - найкраще! Мені здається, подібного на світі нема. Вільхівчик … Ти крапля світла серед ночі. Для тебе восени золотиться земля. В тобі живуть дівочі теплі очі, В тобі живе і матінка моя.